«Kabel- és Műanyaggyár» – найбільший завод в Будапешті, де здійснювалося виробництво різних електротехнічних виробів із пластику. А ще підприємство стало єдиним місцем, де десятиліттями випускали платівки. Детальніше про його історію та особливості поговоримо тут budapest1.one.
Зведення заводу
У 1883 році будапештський купець Карой Мор Перчі та інженер німецького походження Фрідьєс Якоб Шахерер відкрили спільне підприємство. Спочатку воно працювало як «Első Magyar Távirdasodrony és Kábelgyár». Продукція новаторського та унікального заводу вже на другий рік отримала визнання. Фабрика займалася обслуговуванням приватних осіб, які бажали встановити телеграф або телефон у себе вдома. Крім виробництва ізольованих проводів і кабелів, до 1894 року компанія продавала всілякі електротовари. А також встигла зареєструвати кілька патентів у галузі проводки та ізоляції.
Незабаром Перчі та Шахерер запланували звести нову фабрику на вулиці Фехерварі в Будапешті. У 1898 році вони придбали ділянку площею 6324 квадратних метри. У 1900 році у вересні завод запустили. Однак значився він як акціонерне товариство, бо це було умовою для отримання державних пільг. 22 грудня 1900 року його офіційно зареєстрували як «Magyar Kábelgyár Perci és Schachere». Переважну частину капіталу у 80000 крон склали патенти, обладнання, сировина. Додатково Перчі та Шахерер вклали в компанію 100 000 крон. До складу управління входили 2 засновники.
Основним продуктом, який випускали на заводі, був слабкострумовий кільцевий подвійний кабель, який використовували у всіх телефонних підключеннях до мережі. А ще фабрика виробляла петельні дроти.
Лідер угорського ринку
«Magyar Kábelgyár Perci és Schachere» постійно конкурував з австрійською промисловістю, хоча якість продукції була однаковою. Зокрема, віденська компанія «Siemens & Halske» пропонувала свої товари значно нижчими за ціни виробництва в Будапешті. Тому 1904 року Перчі та Шахерер опублікували в газетах циркуляр, в якому йшлося про те, що вони мають намір виробляти кабелі за тією ж ціною, яку пропонували конкуренти. Також вони намагалися домогтися переваги шляхом отримання патентів.
Компанія перебувала в авангарді стандартизації, особливо щодо силових кабелів. Засновники намагалися зробити так, щоб в Угорщині використовувалися виключно вітчизняні ізолятори. У 1911 році вони домовилися з двома угорськими кабельними заводами – «Felten» і «Guilleaume» виробляти свою продукцію за стандартами, встановленими Угорською інженерною асоціацією. Таким чином, їхня продукція матиме різьбу.
Варто зазначити, що пожежна безпека електроустановок мала величезне значення особливо щодо сильнострумових кабелів. Тому окрім використання та оновлення, правильно встановлених єдиних стандартів, вітчизняні кабельні фабрики стали виробляти сердечники з вулканізованої гуми. З цієї причини на території «Magyar Kábelgyár Perci és Schachere» в 1921 році відкрили відділ гумового прокату, а потім на ринку з’явилася стрічка «Danubit», за допомогою якої електрики легко ізолювали стики.
У 1922 році стали випускати незамінну в електромонтажі трубку Бергмана. У роки Першої світової війни завод підтримував армійські комунікації. Однак на рубежі 1919-1920 років він на кілька місяців припинив роботу через брак вугілля.
Зміна керівництва, новий етап розвитку
У 1920 році син Перчі, Імре, дипломований інженер-хімік, увійшов до ради директорів заводу. Після цього було ухвалено рішення збільшити акціонерний капітал. Попри те, що компанія отримала величезний прибуток, простежувалися проблеми в управлінні. Довгий час «Magyar Kábelgyár Rt.» був сімейним бізнесом, оскільки всі акції перебували в руках засновників. Невдовзі Перчі придбав більшість активів і прибрав компаньйона Шахерера з посади технічного директора. Фрідьєса засмутило таке ставлення до себе, і він звернувся до суду.
У грудні 1923 року рада директорів заводу зібралася на конференції, щоб залучити ще один дуже великий капітал. Шахерер виступив проти цього, проте його ніхто не послухав, і рішення було ухвалено. Зрештою Перчі зміг витіснити з бізнесу свого компаньйона. На початку 1920 року Карой став генеральним директором фабрики, а його син Імре — технічним директором.
У 1924 році Братиславська компанія «Kábelgyár Rt.», у якої також був завод на вулиці Фехерварі, викупила акції «Magyar Kábelgyár Rt.». Після цього Перчі пішов у відставку і заводом почали керувати представники братиславської фірми.
У 1926 році відбулося офіційне злиття двох компаній, і відтоді завод отримав назву «Kábelgyár Reszvénytársaság». Незабаром компанія викупила ще одну фабрику з виробництва ізоляційних труб і підприємство «Kőműves Rt.», яке займалося купівлею-продажем нерухомості.
У 1930-х роках Угорська пошта стала одним із найбільших замовників заводу. У 1931 році фабрика почала виробляти сировину для бакеліту. З нього робили електричні шайби, розетки, корпуси телефонів, сидіння для унітаза та багато іншого. Для забезпечення виробництва керівництву довелося викупити патент у німецької компанії «Bakelit». Крім того, в 1936 році на території фабрики відкрили завод із виробництва пластинок, оснащений гальванічним верстатом. На рубежі 1938-1939 років наявні будівлі фабрики було розширено поверхом, що дало змогу збільшити площу підприємства на 8 200 квадратних метрів, на якому працювало 400 осіб.
У середині 1930-х років змінилася структура власності. У 1936 році контрольний пакет акцій кабельного заводу було продано угорській компанії «Felten and Guillaume». Звичайно, попри те, що «Kőműves Rt.» була лідером вітчизняної індустрії пластмас, пріоритетом для неї був випуск кабелю та різного електрообладнання. Саме від експорту цієї продукції вона отримувала великий дохід.
Від розквіту до краху
Під час Другої світової війни завод займався оборонним виробництвом. У 1952 році його перейменували на «Kabel- és Műanyaggyár». З 1955 року на фабриці стали випускати пластмасові диски для дерева і скловати, полістиролові набори туалетного приладдя, шахові набори та багато іншого. Успішну співпрацю «Kabel- és Műanyaggyár» вдалося налагодити з легкою промисловістю: тканини просочували пластиком, створюючи текстильний вініл. Його використовували для виготовлення пластикових підшипників, якими замінювали металеві деталі на ткацьких і прядильних машинах. Однак випуск платівок залишався в пріоритеті.
Станом на 1955 рік на фабриці працювало 1800 осіб. Вона продовжувала розвиватися і розширюватися. У 1958 році розпочалася її реконструкція, в рамках якої вона отримала нове обладнання: сталепрокатний верстат, термопластавтомат, змащувальну машину для виробництва фанери. У 1987 році «Kabel- és Műanyaggyár» видали кредит. За ці гроші звели виробничий цех, де виробляли пластикові елементи акумуляторів. У 2015 році виробництво за застарілою технологією було припинено, а приміщення здано в оренду різним торгово-складським компаніям. У 2024 році почалося знесення заводу і на його місці стали зводити житлові будинки. На цьому назавжди закінчилась історія легендарного підприємства, яке забезпечувало Угорщину якісною продукцією.
Джерела: pestbuda.hu, arcanum.com, epiteszforum.hu.