Будапешт щедрий на відомих творчих особистостей. Він дав світу багатьох митців та майстрів. Одним з них є Вільмош Аба-Новак, художник, який не міг миритися з примітивністю та деградацією в суспільстві, який за барвистими деталями ховав найтемніші людські риси. Його герої — прості або поважні люди, які, здається, однаково йому неприємні. Більше на budapest1.one.
Перші кроки до мрії
Вільмош Аба-Новак побачив світ у 1894 році в Будапешті. Через роки жага до мистецтва привела його до художнього училища. У 1912 році молодий та амбітний художник почав працювати у відомого майстра Адольфа Феньєша.
Про нього ми також скажемо кілька слів. Адольф Феньєш завоював популярність по всій Угорщині та ділився досвідом з молодими художниками. Феньєш навчався в Будапештській євангелістській гімназії, а з 1886 року почав вивчати живопис. Його наставниками у Школі декоративних мистецтв були Берталан Секей та Янош Грегус. Після довгих років навчання в студіях та школах Адольф Феньєш приїхав до Парижу та закінчив там Академію Жюліана. Потім майстер повернувся до Будапешту, де знову продовжив навчання. На початку XX століття Адольф був вже відомим художником-пейзажистом, майстром угорського критичного реалізму.
Саме у цього митця почав вчитися Вільмош Аба-Новак. Початківець твердо вирішив стати справжнім профі. Тому він став студентом Угорської королівської школи малювання, яка знаходиться в Будапешті.
Визнання
Навчанню завадили події, які сколихнули весь світ. У червні 1914 року в Сараєво було вбито спадкоємця Австро-Угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда. Разом з ним загинула і його дружина. Це політичне вбивство здійснив сербський гімназист Гаврила Принцип, який був у складі терористичної групи. А вже місяць по тому весь світ був втягнутий у кровожерливу м’ясорубку на цілих чотири роки.
Почалася Перша світова війна. Вільмош був вимушений вступити до лав австро-угорської армії. Доля розпорядилася так, що він опинився на Східному фронті. Попри всі перешкоди, молодий художник не залишив свою мрію. Навіть там, на війні, він брав уроки малювання.
Вільмошу пощастило. Він не постраждав на страшній війні та після її завершення чоловік продовжив заняття живописом. У першій половині 1920-х років Вільмош Аба-Новак часто перебував в художніх колоніях. У мальовничому угорському місті Сольнок та трансильванському Бая-Маре щоліта збиралися художники. А у 1924 році там відбулася перша персональна виставка Вільмоша.
Два роки по тому, вже як стипендіат Угорської академії мистецтв, Аба-Новак поїхав у Рим, де прожив три роки. Після цього творчого відрядження Вільмош став представником особливої школи угорського живопису — романської.
Серед його досягнень Гран-прі Всесвітньої виставки в Парижі, яка відбулася у 1937 році, а також Гран-прі на Венеціанському бієнале у 1940 р.
В темні часи, коли світ занурився вже у Другу світову війну, Вільмош Аба-Новак викладав в Угорській королівській школі малювання.
Митця не стало у 1941 році. Він не побачив тих жахливих подій, які відбувалися з його рідним Будапештом протягом наступних кривавих років. Йому було всього сорок сім років. Вільмош Аба-Новак знайшов вічний спокій на кладовищі Фаркашреті в Будапешті.
Барви та приреченість
Ким же був Вільмош Аба-Новак у своєму власному світі? Він пройшов хоч і не довгий земний шлях, проте залишив по собі всесвітню славу та свої картини. Він представляв монументальний живопис сучасної художньої Угорщини. Він застосовував агресивну колористику для того, щоб передати контрасти, характери, особливі риси, на яких треба було зробити натяк або акцент.
Саме це захоплення монументалізмом зробило його популярним майстром з боку певної категорії замовників. Його професійними послугами користувалися представники церкви та інші офіційні особи. Угорське дворянство з задоволенням надавало йому свою підтримку. Але, як не бажала душа художника парити у творчості, все ж таки він мав дотримуватися вимог, які диктували замовники.
Якщо не брати до уваги замовлення офіційних осіб, головними тенденціями Вільмоша у творчості були сільські ярмарки, цирк, побутове життя. В таких роботах художник використовував прийоми експресіонізму та новеченто.
Строкатість, буйність фарб, змішування плавності та химерної експресії залучає глядача зробити крок та опинитися в іншому світі. Жанрові сцени на його полотнах є щільно навантаженими. Але саме, крізь кольоровий калейдоскоп деталей та предметів, можна побачити головну ідею митця. Іноді можна подумати, що деякі картини виглядають брутально та незграбно. Саме за цією незграбністю відчувається глибина та суть сюжету.
На зображеннях, де художник пропонує нам подивитися на сільські ярмарки, балагани, бродячий цирк або харчівню, віє народним угорським колоритом. Відчувається тепло землі, гаряче літнє повітря на обличчі.
Але нічого екзотичного в цих полотнах немає. Деякі художники першої половини XX століття повністю розчинялися у милуванні етнографічною красою та доводили її у своїх картинах до перманентно-рафінованого стану. Своєї чергою Вільмош Аба-Новак зображував людей не представниками ідеального суспільства на лоні мальовничої природи. Він чесно та іноді гротескно показував їх невлаштованість у цьому житті. На картинах митця майже немає посмішок. Портрети його героїв дивляться на нас з мовчазним осудом, втомою або навіть с підозрою. Навіть офіційні особи на замовних роботах Вільмоша немов мимохідь кидають на глядача недовірливий погляд.
Художник присвятив висвітленню побутової теми значну частину своєї творчості. Він часто у гіперболізований спосіб показував в роботах соціальні проблеми суспільства. Отже, саме тому за безпосередністю персонажів приховується слід деградації людей через пияцтво, злидні, дрібні та значні пороки. Всі, хто є зображеним на полотнах Аба-Новака, є реальними людьми. Художник зображував всіх, кого зустрічав на своєму життєвому шляху. Це були сусіди, випадкові перехожі, відвідувачі дешевих закладів, друзі, вороги. З одного боку, автор наділяє персонажів ознаками веселих обивателів. Ми бачимо нотки гумору. Проте, вдивляючись у їхні обличчя, аналізуючи пози, деталі одягу та зовнішності, ми розуміємо: це не гумор. Це зла сатира. Сатира на все, що за думкою художника, витісняє моральність та підкреслює примітивність способу життя цих людей. Їх портрети є відвертим відображенням того суспільства, в якому жив Вильмош Аба-Новак.
Такі роботи, сповнені викриття, представляють абсолютно побутові ситуації, де люди споживають або готують їжу, спілкуються за столом.
Але такі, вважалося б, прості ситуації в Аба-Новака мають песимістичний характер, натяк на безвихідність та приреченість.
Мистецтвознавці вважають, що творчість цього художника з Будапешту символізує тугу його персонажів за гармонією та цілісністю.
Значним напрямом творчості Вільмоша також є написання фресок. Багато таких робіт було виконано для римо-католицьких церков Jászszentandrás та Hősök Kapuja. Деякі з цих фресок були відреставровані вже через багато років після смерті художника.
Крім того, Вільмош Аба-Новак ретельно працював над фресками мавзолею Святого Стефана в Секешфехерваре та церкви в Варошмайорі в Будапешті у 1938 році.