Героями ми нашої розповіді є письменники з Будапешту, яких спіткала складна доля тих, хто народився у темні часи угорської історії XX століття. Ці люди не тільки боролися за життя. Їх метою було донесення власного сприйняття реальності та буття. Повсякденність вважалася їм нескінченним двобоєм. Отже, вони хотіли знати, чого дійсно заслуговують та який їхній максимум. Більше на budapest1.one.
Бунтівна душа Ласло Біто
Коли до влади в Угорщині дорвалися комуністи, родина Ласло Біто більше не бачила для себе можливості залишатися в столиці. Вони вимушено виїхали з Будапешту, адже відчували себе у небезпеці.
Ласло дорослішав та його ненависть до непроханих гостей, які прийшли наводити свій лад на його батьківщині, зростала кожного дня. Життя не було солодким. Майбутній письменник був змушений важко працювати на шахті в Комло. Але, коли прийшов його час, він став місцевим революційним лідером. Бунтівна душа накопичила стільки пристрасті та бажання боротися за національні ідеї, що Ласло Біто не міг знаходитися осторонь від того, що спалахнуло в Угорщині у 1956 році. Ми не будемо вдаватися у деталі. Дійсно важливо тільки те, що чоловік вижив у ті дні, сповнені жаху. Після того, як радянські війська придушили Угорське повстання, Ласло змінив місце проживання. Треба було побоюватися за своє життя. На переїзд його зрушив страх бути зхопленим комуністами, рішення було прийнято. Відтоді він оселився в Сполучених Штатах Америки.
Там Ласло Біто здобув всебічне визнання. Він отримав стипендію та можливість навчатися в Коледжі Барда.
У 1960 році він став випускником закладу, а ще три роки по тому став доктором філософії з медичної клітинної біології Колумбійського університету. Його професійні здобутки викликали, безумовно, значний ажіотаж. Це й не дивно, адже серед розробок Ласло Біто «Латанопрост» — препарат, який лікує глаукому. Науковець опублікував понад сто п’ятдесят наукових робіт, отримав велику кількість нагород, зокрема Медаль Проктора у 2000 році. Також його досягнення були нагороджені призом Хелен Келлер у 2013 році. Цю нагороду він здобув за глибокі дослідження зору.
Життя письменника
Коли журналісти пишуть статті про відомих людей, все життя цих героїв вкладається в певний формат публікації. За кілька хвилин читач дізнається все про долю співака, художника або письменника. На жаль, наша стаття не може передати все, крізь що прийшлося пройти Ласло Біто за все його життя, перш ніж він повернувся до рідної Угорщини. Радянський Союз розпався, Залізна завіса пала. Прийшов час повертатися додому.
Коли він вийшов на пенсію та оселився у себе на батьківщині, яку він колись був змушений залишити, Ласло відкрив у собі дар письменника. Він видав чотирнадцять книжок, які не мали наукової направленості. Це були романи, антології, есе.
Перші романи письменника мали за основу власні спогади автора, що мають цінність як згадки, пов’язані із реальними історичними подіями в Угорщині. Романи «Istenjárás» («Швидкий крок») та «Az Ötödik Lovas» («П’ятий вершник») були написані Ласло англійською мовою. Але вони були опубліковані лише в угорських перекладах.
Ще один роман «Ábrahám és Izsák» («Авраам та Ісак») приніс автору у 1998 році справжню письменницьку славу. Книжку переклали на різні мови.
Крім того, автор приділив багато письменницької праці для нарисів, стосовно гідності життя та підготовки до смерті.
Ласло Біто помер у 2021 році у рідному Будапешті, з яким його на багато років колись розлучила доля.
Імре Кертес та його тернистий шлях
Імре Кертес народився в Будапешті в єврейській родині, де батько був дрібним комерсантом, а мати — робітницею. Через певний час подружжя розлучилося, що стало для їхнього сина важким тягарем та залишило глибоку рану в його душі.
Але найстрашніші події його життя тільки починалися. У 1944 році Імре був заарештований. Його депортували в жахливий табір смерті — Освенцим, який не став кінцевим пунктом цієї подорожі. Адже Кертеса потім відправили в Бухенвальд.
Йому пощастило так, як щастило одному на тисячу — він звільнився з таборів та повернувся до рідної Угорщини. Там Імре Кертес вступив до лав армії. Наприкінці 1940-х рр. публікувався в одній з газет Будапешту. У 1951 році його звільнили через репресії Матяша Ракоші, який у кожному куті бачив революціонерів.
Інтелігентність та сила духа не підвела Імре. Навіть працюючи на фабриці, він знаходив час та натхнення, щоб писати гумористичні п’єси. Крім того, письменник серйозно займався перекладами середньовічних авторів, зокрема з німецької мови. Також він перекладав роботи Ніцше, Фрейда.
Перша книжка Імре Кертеса побачила світ у 1975 році. Це була сумна полуавтобіографічна трилогія. В третій частині письменник пояснює читачу, чому він не хоче мати дітей у світі, в якому можливий Освенцим.
У 2002 році Імре став лауреатом Нобелівської премії з літератури.
Кертес підтримував Ізраїль та багато разів там бував. Його перша дружина, як і він сам, пережила жахи нацистських таборів.
Імре Кертес помер у 2016 році в Будапешті.