Історія лікеро-горілчаного бізнесу в Будапешті – це не просто розповідь про алкогольні напої, це захоплива подорож, яка відображає соціальні зміни в місті та особливості побудови бізнесу в цій сфері. Від простих винокурень до сучасних міжнародних брендів, історичний шлях горілки в місті Будапешт демонструє розвиток торгівлі, формування споживчих звичок і вплив політичних систем. Далі на budapest1.one.
Становлення горілчаного бізнесу в Будапешті
Історія горілчаного бізнесу в Будапешті почалася з розвитку спирто-лікерної промисловості в XIX – на початку XX століття. У цей період у місті та його околицях з’явилися дріжджово-спиртові та ректифікаційні заводи, які виробляли нейтральний спирт – ключовий інгредієнт для горілки.
Серед найважливіших підприємств того часу були Budafoki Élesztő és Szeszgyár (Будофок), що бере свій початок із середини XIX століття і перейшов на нове місце у 1908–1910 роках, та Óbudai Szeszgyár (Обуда) – помітний спиртзавод, що функціонував у XIX–XX століттях. Також значну роль відігравали приватні компанії, як-от фірма Braun Lajos, що була класичним прикладом того, як дрібні оцтово-лікерні підприємства розросталися, поєднуючи кілька суміжних напрямів.
Після 1949 року і націоналізації галузі, виробництво алкогольних напоїв було централізовано. Підприємства звели у великі державні трести, такі як Magyar Likőripari Vállalat. У 1981 році з нього було виділено Budapesti Likőripari Vállalat (BULIV) – прямий спадкоємець столичних лікерних виробництв. Саме в рамках цієї державної системи налагоджувався випуск «нейтральних» дистилятів, необхідних для виробництва горілки.
Історія лікерного бізнесу в Будапешті
Зародження лікерного бізнесу в Будапешті відбулося у XIX столітті. Перші підприємства виникали на основі королівських орендних договорів, відомих як «regálebéretes». Щоб забезпечити фінансову стабільність, ранні підприємці часто поєднували кілька видів діяльності: торгівлю вином, виробництво бренді та оцту.
Одним із найвідоміших піонерів був Лайош Браун, який у 1839 році заснував найстарішу в Угорщині фабрику оцту й лікерів за адресою Üllői ut 60. Спочатку на підприємстві працювало близько 50 робітників, а його продукція – лікери, оцтовий та винний спирт, ігристі вина – здобула численні нагороди. У другій половині XIX століття компанія, що перейшла до синів Брауна і стала відомою як Braun Testvérek (Брати Брауни), почала виробляти коньяк та ром, що зробило її однією з провідних винокурень середнього розміру з 80–90 працівниками.
Справжня слава прийшла до компанії завдяки її власному винаходу – лікеру «Hubertus», зареєстрованому в 1904 році. Він став візитною карткою бізнесу, який передавався з покоління в покоління. Хоча родина була заможною, вона вела скромний спосіб життя і ніколи не втручалась в політику. Історія процвітання компанії була перервана націоналізацією у 1949 році. Виробництво було зупинено, а будівлю фабрики зруйнували. Після цих подій рецепт «Hubertus» перейшов до державної власності.
Проте, бренд не зник. Спочатку його виготовляла державна Угорська лікеро-горілчана промисловість, а з 1984 року – Budapesti Likőripari Vállalat (BULIV). Під час приватизації в 1991 році ліцензію на виробництво «Hubertus» придбала компанія Zwack Unicum Nyrt. На сьогодні, завдяки сучасній рекламній кампанії та оновленому дизайну, лікер «Hubertus» пережив своє відродження. Тепер, класифікований як напій від Zwack, він продовжує завойовувати нових шанувальників, підтверджуючи свій статус одного з найпопулярніших лікерів в Угорщині.
«Unicum»: від королівського двору до світового визнання
Історія трав’яного лікеру «Unicum» нерозривно пов’язана з нашою темою. Історія існування цього лікеру стала однією з найяскравіших сторінок в історії Угорщини. Цей напій (що став національним символом) був уперше виготовлений у 1790 році доктором Йожефом Цваком, королівським лікарем при дворі Габсбургів. За легендою, імператор Франц Йосиф II, скуштувавши напій, вигукнув: «Das ist ein unikum!» («Це щось унікальне!»), так і народилася назва.
Спочатку «Unicum» розроблявся як лікувальний засіб для боротьби з проблемами травлення. Його унікальний гірко-солодкий смак створюється за допомогою таємного сімейного рецепта, що включає понад 40 трав і спецій. Серед інгредієнтів, які, за чутками, входять до складу, є ромашка, алое, імбир і кардамон. Завершальний етап виробництва – тривала витримка в спеціальних угорських дубових бочках, що надає напою неповторного смаку.
На початку XX століття сімейний бізнес Цваків очолили брати Бела та Янош. Вони пройшли крізь горнило Першої світової війни, але Друга світова війна завдала катастрофічного удару: фабрика була тричі піддана бомбардуванню. Залишилися лише підвали, а дубові бочки з-під лікеру були конфісковані для відбудови зруйнованих мостів Будапешта.
Після війни, у 1940-х роках, коли до влади прийшов комуністичний режим, компанію націоналізували. Щоб врятувати сімейну спадщину, Янош Цвак підкупив владу, щоб втекти з Угорщини, прихопивши з собою секретний рецепт «Unicum». Він відправив свого сина Петра до Югославії, а потім вони разом вирушили до Америки як біженці. Іншому брату, Белі, не так пощастило: його змусили працювати на фабриці, що колись належала його родині. Під тиском комуністичної влади він видав лише частковий, неповний рецепт, а пізніше був депортований на Угорську рівнину, звідки також втік до Італії. Обидва брати померли за кордоном, так і не повернувшись на батьківщину.
«Kalinka»: горілка як символ епохи
У 1980-х роках на ринку з’явився новий горілчаний бренд – «Kalinka». Його виробництвом та продажем займалася компанія Zwack, що на той час входила до складу державного підприємства Budapesti Likőripari Vállalat. Назва «Kalinka» була обрана на честь відомої російської пісні, а дизайн пляшки, що нагадував «цибулясті» бані, підкреслював її «східне» походження. Цей бренд став одним із перших масових «будапештських» горілчаних продуктів пізнього соціалізму і зумів успішно пережити зміну режиму, зберігши своє місце у великому портфелі компанії Zwack Unicum Nyrt.
Історична справедливість була відновлена в період з 1989 по 1991 рік. Саме тоді було створено спільне підприємство Zwack Unicum Budapest Kft. за участю Budapesti Likőripari Vállalat, що стало першим кроком до приватизації. Це дозволило родині Цваків повернути свої активи та побудувати сучасний портфель продукції, де поряд з традиційними лікерами з’явилися й «білі» дистиляти, зокрема горілка.
Сімейну справу, яка була втрачена, продовжив Петро Цвак. У 1988 році він повернувся до Угорщини з оригінальним рецептом, а в 1989 році викупив сімейний бізнес у держави. Маючи зв’язки в США та глибоке розуміння маркетингу, Петро відродив лікерну імперію, повернувши їй статус провідного виробника.
Ми бачимо, що історія лікеро-горілчаної індустрії в Угорщині має багату історію. Сучасний ринок Будапешта – це поєднання локальних виробників та дистрибуції міжнародних брендів. Але серед виробників цієї продукції є свої лідери, які мають глибокі корені на цій землі.
Джерела: zwackunicum.hu, www.ualberta.ca, ital-gyros.blog.hu, nemzetiarchivum.hu