Зерновий бізнес у Будапешті має глибоке історичне коріння та залишається важливою частиною економіки міста й країни загалом. Столиця Угорщини завжди виступала великим торговим і логістичним центром, через який проходили основні потоки зерна. У наші часи Будапешт поєднує історичні традиції зернової торгівлі з новітніми технологіями зберігання, перероблення та експорту. Далі на budapest1.one.
Історичні початки зернового бізнесу в Угорщині
Вирощування зернових культур на території сучасної Угорщини сягає глибокої давнини. Згідно з археологічними даними, землеробство було принесене сюди 8000 років тому представниками культури Кьореш. Після них племена скіфів, кельтів, сарматів, германців та аварів також займалися вирощуванням зерна, що підтверджується знайденими знаряддями для помелу та посудинами для зберігання. Навіть племена завойовників, що прийшли до Карпатського басейну, вже мали досвід у цій сфері. У часи правління Анжуйської династії вирощування зерна набуло значного розвитку, а численні млини та документальні згадки XIII-XVI століть свідчать про масштабні обсяги виробництва.
На жаль, турецька окупація Угорщини серйозно підірвала зерновий бізнес. Перепис населення 1560 року засвідчив значне скорочення врожаїв, а постійні війни та податки призвели до зубожіння та втечі населення. Лише після визвольних воєн, у 1694 році, виробництво почало відновлюватися на спустошених полях.
У XVIII столітті освітні та громадські діячі докладали значних зусиль для розвитку сільського господарства. Так, євангельський пастор Самуель Тесседік заснував у Сарваші сільськогосподарський навчальний інститут. У XIX столітті такі діячі, як Самуель Мокрий та Йожеф Етвеш, сприяли прогресу, регулюючи водні ресурси, імпортуючи техніку та будуючи залізниці.
Завдяки своєму вигідному географічному розташуванню на перетині торгівельних шляхів, у першій половині XIX століття місто Пешт перетворилося на ключовий зерновий хаб. Будівництво нової залізничної мережі та використання Дунайського транспорту лише посилили цю роль. Місто стало основним постачальником зерна для внутрішнього ринку Австро-Угорської імперії, що зміцнило його економічне становище і заклало основу для майбутнього процвітання.
Фондова та товарна біржа: центр зернової торгівлі
У 1864 році в Пешті було засновано Угорську біржу, яка згодом включила до свого складу Grain Hall (зернову біржу), створивши перший повноцінний торгівельний центр зерна – Budapesti Stock and Commodity Exchange (BSCE). Ця біржа швидко перетворила місто на один з провідних центрів зернової торгівлі в Європі. Завдяки цьому обсяги торгівлі стрімко зростали.
Паралельно з розвитком торгівлі відбувалося й становлення промислового перероблення зерна. У другій половині XIX століття у місті активно зростала кількість великих млинів, що було особливо помітно після запровадження політики «processing trade» у 1896 році. Ця ініціатива стимулювала перероблення зерна всередині країни, запобігаючи його експорту як сировини.
Щоб контролювати ринок, великі млини почали формувати картелі, домовляючись між собою про ціни та обсяги продукції. Це дозволило їм утримувати стабільність у галузі та максимізувати прибутки, що стало ще однією важливою особливістю зернового бізнесу в Будапешті.
Поява парових млинів у Будапешті
Історія парових млинів тісно пов’язана зі становленням Будапешта як великого зернового центру Європі. Їхня поява стала можливою завдяки сприятливим умовам, що виникли в середині XIX століття: зростанню населення європейських міст, розвитку пароплавства на Дунаї та загальному сільськогосподарському буму. Парові млини, на відміну від водяних і вітряних, можна було вільно будувати поблизу річки, що забезпечувала їх водою для роботи парового двигуна, без прив’язки до природних джерел енергії.
На угорських млинах використовувався так званий «метод високого помелу». Зерно спочатку очищали від домішок, а потім подрібнювали в кілька етапів, щоб отримати борошно та крупу різного помелу.
Першим підприємством у цій галузі стало Перше Будапештське акціонерне товариство парових млинів, засноване в 1863 році групою пештських купців. Воно придбало кілька млинів, включаючи млин Бергера, і ввело в експлуатацію свій перший об’єкт у 1866 році. Попри зміну назв та численні переїзди, компанія стабільно розвивалася.
Наприкінці XIX – на початку XX століття млини зіткнулися з жорсткою конкуренцією через дешеве зерно з Америки. У відповідь Перше Будапештське товариство запропонувало об’єднання з іншими великими млинами. Компанія навіть змушена була скорочувати виробництво через падіння врожаїв і зростання цін на зерно.
Перша світова війна принесла нові труднощі, включаючи державну реквізицію та обмеження постачання. Проте, компанія змогла адаптуватися, продовжуючи нарощувати свої активи, купуючи нові млини в інших містах. Це дозволило їй у 1920 році мати три млини в Будапешті.
Навіть під час Другої світової війни млин продовжував працювати, хоча й зазнав значних пошкоджень. Згодом, як і багато інших підприємств, він був націоналізований, а потім демонтований. На його місці пізніше були зведені інші будівлі, але сама історія Першого Будапештського акціонерного товариства залишилася важливою сторінкою в історії індустріального розвитку столиці Угорщини.
Інфраструктура: склади, елеватори та центральні ринки
Розвиток зернового бізнесу в Будапешті був би неможливим без створення сучасної логістичної інфраструктури. Це сталося в період з 1880 по 1883 роки, коли були збудовані великі міські зерносховища та елеватор на площі Boráros tér. Це ключовий логістичний вузол, який дозволив уникнути значних фінансових зобов’язань і забезпечив ефективне зберігання та транспортування зерна.
У 1897 році було відкрито Центральний ринок (Great Market Hall) на площі Fővám tér. Ця споруда стала справжнім інженерним шедевром свого часу. Побудований із залізобетону, він був ідеально спроєктований для гуртової та роздрібної торгівлі.
Ринок мав унікальну інфраструктуру, що включала тунель, який з’єднував його з річкою, залізницю всередині будівлі для зручного завантаження та розвантаження, а також холодильні й складські зони в підвалі. Це дозволило оптимізувати всі процеси, починаючи від приймання товару і закінчуючи його реалізацією.
Післявоєнний занепад та сучасні реалії
Перша світова війна та укладений після неї Тріанонський договір мали руйнівні наслідки для угорського зернового бізнесу. У результаті територіальних втрат, зокрема Банату та Південної Бачки, Угорщина втратила значну частину свого аграрного потенціалу. Хоча будапештські млини мали надлишкові потужності, їм бракувало сировини, що змусило багато підприємств перепрофілюватися на зберігання зерна або шукати інші шляхи розвитку. Нові митні режими ще більше ускладнили ситуацію, оскільки сусідні країни почали захищати власну переробну промисловість, що призвело до різкого зниження обсягів експорту борошна.
Попри складні історичні випробування, традиції зернового бізнесу в Будапешті продовжують жити. Однією з найстаріших борошномельних компаній, що збереглася з тих часів, є Első Pesti Malom- és Sütőipari Zrt., заснована ще в 1839 році. Вона продовжує свою діяльність і сьогодні, успадковуючи досвід столичних млинів.
Історична роль Будапештської фондової та товарної біржі (BSE) як Grain Exchange також залишається значущою, навіть попри зменшення обсягів торгівлі. Це свідчить про те, що історичний вплив і досвід залишаються важливими для сучасного аграрного бізнесу Угорщини.
Джерела: pestbuda.hu, tozsdemuzeum.hu, hunghist.org, bse.hu, pestbuda.hu