Історія Országos Rabbiképző – Zsidó Egyetem — це історія найстарішого центру єврейської богословської освіти в Угорщині, заснованого у 1877 році в Будапешті. Створений як рабинська семінарія в епоху модернізації Австро-Угорщини, заклад став інтелектуальним оплотом неологічного юдаїзму, пережив Голокост, комуністичний період і політичні трансформації кінця XX століття. У XXI столітті університет поєднує релігійну традицію та академічну науку, залишаючись важливою частиною європейського єврейського освітнього простору. Далі на budapest1.one.
Зародження ідеї та створення рабинської семінарії
Друга половина XIX століття стала переломним періодом для угорського єврейства. Зростальна ліберальна частина громади, відома як неологи, прагнула поєднувати релігійну та світську освіту, готуючи духовенство, здатне відповідати вимогам сучасного суспільства. Їхні опоненти — строго ортодоксальні рабини, спадкоємці Хатама Софера (Chatam Sofer), категорично виступали проти створення централізованої рабинської семінарії в Будапешті. Щоб завадити її відкриттю, ортодоксальні лідери направили делегацію до імператора Австрії Франца Йосифа I (József Ferenc I) у Відень. Проте імператор прихильно поставився до ідеї появи семінарії та навіть профінансував її будівництво, повернувши угорським євреям кошти, сплачені 30 років тому як військовий податок після Угорської революції 1848 року.
За легендою, рабинська академія була побудована на гроші, які угорська єврейська громада сплатила державі Габсбургів як покарання за активну участь у війні за незалежність. Як зазначив у одному з інтерв’ю доцент і завідувач кафедри закладу Золтан Хаберман (Habermann Zoltán), ця історія частково правдива: після Вілагоса (Világos) громаду дійсно оштрафували за її діяльність, але рабинська школа була побудована не на кошти, отримані від цього штрафу. Пізніше штраф було замінено шкільним фондом.
Створення семінарії стало можливим завдяки фінансовій підтримці Єврейського освітнього фонду (Zsidó Oktatási Alap), заснованого імператором у 1850 році, а також рішенням Угорського єврейського конгресу (Magyar Zsidó Kongresszus), де остаточно закріпився розкол між ортодоксальною та модерністською частиною громади.
Навчальний заклад, що наслідував модель семінарії в Бреслау, ставив за мету готувати рабинів, добре обізнаних у Біблії, рабинських текстах, угорській культурі та сучасних науках, здатних служити успішним угорськомовним громадам.
Ідея створення сучасного рабинського інституту обговорювалася ще на початку XIX століття, а активну підтримку її реалізації надав Леопольд Лев (Löw Leopold), пізній рабин табору Лайоша Кошута (Kossuth Lajos). Таким чином, семінарія виникла на перетині модернізації, освітніх амбіцій та боротьби між традицією і новаторством, відображаючи ширші соціальні та культурні процеси в угорському єврейському суспільстві.
Відкриття семінарії та перші викладачі
4 жовтня 1877 року в Будапешті, у районі проспекта Йожефа (József körút), свої двері відкрила рабинська семінарія. Першим директором закладу став визнаний рабинський авторитет і талмудист Мозес Леб Блох (Bloch Mózes Löb), якому допомагали два молодих професори, вже з досвідом навчання у Бреславському рабинському навчальному інституті (Breslaui Rabbiképző Intézet).
Давид Кауфман (Kaufmann Dávid), який викладав єврейську історію, філософію та гомілетику, став засновником бібліотеки семінарії та залишив колекцію, що нині зберігається в Угорській академії наук (Magyar Tudományos Akadémia). Вільгельм Бахер (Bacher Vilmos) спеціалізувався на біблійній екзегезі, івритській філології, агаді та мідраші, а також на юдео-перській літературі; у 1907 році він став другим директором інституту.
Після ранньої смерті Кауфмана курси філософії та історії релігії очолив всесвітньо відомий ісламознавець Ігнац Гольдзіер (Goldziher Ignác). В наступні десятиліття керівництво семінарією переходило до нових поколінь випускників: Лайош Блау (Blau Lajos), відомий професор юдаїки, далі Міхай Гуттман (Guttmann Mihály), талмудист, і у роки Другої світової війни та раннього післявоєнного періоду — Самуель Льовінгер (Löwinger Sámuel).
Навчальна програма семінарії, орієнтована на дух «Науки євреїв» (Wissenschaft des Judentums), включала вивчення Талмуда, кодексів єврейського релігійного права та літератури традиційної рабинської освіти, а також вивчення угорської культури та сучасних наук. Інакше кажучи, Országos Rabbiképző – Zsidó Egyetem з перших днів поєднувала сувору релігійну підготовку та академічну наукову діяльність, готуючи рабинів для модернізованих угорських громад.
До речі, не менш цікава історія легендарної гімназії Будапешта – Madách Imre Gimnázium.
Навчальна модель і перші покоління рабинів
Рабинська семінарія з самого відкриття поєднувала сувору релігійну підготовку та сучасну академічну науку. До середини XX століття вона складалася з двох п’ятирічних відділень. Старша школа, або «початковий курс», надавала студентам ґрунтовну базову освіту як за світськими європейськими дисциплінами, так і за єврейською традицією. «Вищий курс» передбачав науково обґрунтовану рабинську підготовку: вивчення історії, філософії, східних мов, біблійних та талмудичних текстів, гомілетики та галахи.
Для поглибленої освіти багато студентів проводили семестр або рік у рабинських школах Бреслау та Берліна. Постановою міністерства 1891 року навчання також включало відвідування гуманітарного факультету Університету Петера Пазманя (Pázmány Péter Katolikus Egyetem) протягом двох-чотирьох років, а отримання докторського ступеня з гуманітарних наук стало обов’язковою умовою для посвячення в рабини.
Випускники Országos Rabbiképző – Zsidó Egyetem ставали духовними та інтелектуальними лідерами модернізованих громад. Вони обіймали посади рабинів, релігійних педагогів та викладачів у рабинських школах і педагогічних інститутах. Загалом семінарія підготувала понад триста рабинів, чия діяльність поєднує науковий підхід, вірність традиціям та розуміння сучасних потреб громад.
Рабинська семінарія перед і під час Другої світової війни
У міжвоєнний період угорські євреї стикалися з дедалі серйознішими обмеженнями своїх прав, проте рабинська школа, що в 1917–1944 роках мала ім’я Ференца Йожефа, продовжувала функціонувати аж до німецької окупації. 19 березня 1944 року в рамках операції «Маргарете» (Unternehmen Margarethe) німецькі війська увійшли до Будапешта. У будівлі семінарії був створений табір для інтернованих, де утримувалися зокрема й багато рабинів, яких пізніше відправляли до концтаборів.
Через кілька днів до Угорщини прибув Адольф Айхман (Adolf Eichmann), щоб організувати депортації. Знаючи високу культурну цінність бібліотеки семінарії, він задумав створити після війни «музей вимерлих видів», де були б виставлені предмети, що використовувалися єврейськими громадами. Своєчасні заходи дозволили врятувати найцінніші рукописи, які помістили в підземний сейф, однак значна частина бібліотечного фонду була конфіскована нацистами.
Близько 3 000 книг було вивезено до Праги. Лише у 1980-х роках ці книги були виявлені в підвалі Єврейського музею Праги. Частину з них повернули до Будапешта у 1989 році. Бібліотека Országos Rabbiképző – Zsidó Egyetem залишається однією з найважливіших колекцій єврейської богословської літератури поза межами Ізраїлю та предметом гордості університету.
Під час війни будівля семінарії зазнала значних пошкоджень. У конструкцію даху потрапила бомба, на деяких книгах залишилися сліди від куль — у приміщеннях велася стрільба учасниками руху «Схрещені стріли». Проте, сама будівля залишилася відносно неушкодженою після облоги Будапешта. Попри ці випробування, бібліотека та архітектура Országos Rabbiképző – Zsidó Egyetem зберегли свою історичну цінність і залишаються предметом гордості університету.
Országos Rabbiképző – Zsidó Egyetem у комуністичний період
Після Другої світової війни багато угорських євреїв покинули країну, зокрема тодішній директор Самуель Льовінгер, який емігрував до Ізраїлю у 1950 році. Керівництво семінарією на кілька років взяли на себе Шандор Шайбер (Scheiber Sándor) та Ерньо Рот (Róth Ernő), а після від’їзду Рота у 1956 році Шайбер очолив інститут самостійно.
Попри обмеження комуністичного режиму, Шайбер продовжував підтримувати єврейську науку в Угорщині. Він опублікував численні роботи угорською та іноземними мовами, зробив внесок у вивчення угорської єврейської історії, етнографії, мистецтва та літератури, а також у матеріали Каїрської генізи. Під його керівництвом семінарія не лише готувала рабинів та канторів для угорських громад, але й, бувши єдиним центром підготовки рабинів у комуністичному блоці, приймала студентів зі всього світу — від Софії до Москви.
Випускники Országos Rabbiképző – Zsidó Egyetem, які емігрували за кордон, стали відомі в вишах та єврейських громадах Відня, Санкт-Пельтена, Штутгарта, Нью-Йорка, Індіанаполіса, а також в Єврейському університеті Єрусалима, Тель-Авівському університеті, Університеті Бар-Ілан та Каліфорнійському університеті в Берклі.
Наступний директор, Йожеф Швейцер (Schweitzer József), у великій мірі продовжив справу Шайбера. Після 1989 року, з відкриттям нових можливостей, він проклав шлях до сучасної ери Országos Rabbiképző – Zsidó Egyetem, коли інститут зміг розширити міжнародне співробітництво та модернізувати програми підготовки рабинів.
OR-ZSE після зміни режиму
Після зміни політичного режиму в Угорщині життя єврейської громади значно змінилося: дедалі більше сімей почали віддавати дітей до старих і нових єврейських шкіл. У 1990-х роках рабинський навчальний інститут Országos Rabbiképző – Zsidó Egyetem поступово розширив свій профіль, включивши підготовку вчителів та соціальних працівників, а також створення докторантури. З 1998 року директором, а потім ректором протягом двадцяти років був Альфред Шенер (Schőner Alfred). Під його керівництвом інститут отримав університетську акредитацію у 2000 році й відтоді офіційно має назву Національний рабинський навчальний інститут – Єврейський університет (OR-ZSE).
Нині OR-ZSE пропонує п’ять акредитованих державою спеціальностей і одну спеціалізовану програму підвищення кваліфікації. Докторантура дає можливість отримання ступеня PhD та габілітованого доктора (doctor habilitatus, Dr. habil) в галузі релігієзнавства. Університет також пропонує три курси з релігійного життя з видачею диплома. Центр мовних іспитів дозволяє складати державні акредитовані тести з біблійної та сучасної івритської мови. В рамках навчання студенти також вивчають класичний і сучасний іврит, арамейську, ладіно, їдиш, юдео-арабську, давньогрецьку та французьку мови.
У 2023 році у співпраці з Греко-католицьким богословським коледжем Святого Афанасія (Szent Atanáz Görögkatolikus Hittudományi Főiskola, Nyíregyháza) та Інститутом близькосхідних досліджень AVICENNA (AVICENNA Közel-Keleti Kutatóintézet) була запущена нова магістерська програма «Порівняльна історія релігії – прикладні культурологічні дослідження», що відкриває нові можливості для міждисциплінарної освіти в Országos Rabbiképző – Zsidó Egyetem.
Джерела:
- https://welovebudapest.com/cikk/2023/03/27/latnivalok-es-kultura-fovarosi-rabbikepzo-tortenete/
- https://or-zse.hu/a-rabbikepzo-rovid-tortenete/
- https://magyarnarancs.hu/jo_nekunk/a-140-eves-rabbikepzo-megalakulasa-magyarorszagnak-szerzett-hivnevet-102632
- https://pestbuda.hu/cikk/20221108_szaznegyvenot_eve_nyitotta_meg_kapuit_budapesten_a_rabbikepzo_intezet