Гімназія Євангелічної церкви в Будапешті, відома як Budapest Fasori Evangélikus Gimnázium, — один з найпрестижніших навчальних закладів Угорщини. Від моменту заснування у 1823 році школа подарувала світу численних талановитих учених, художників і мислителів. У цьому закладі завжди поєднувалися високі академічні стандарти та духовні цінності. Протягом двох століть гімназія пережила війни, політичні зміни та навіть закриття у роки соціалізму, але зуміла зберегти унікальну освітню спадщину. У XXI столітті школа поєднує традиції та інновації й продовжує готувати нові покоління видатних умів Угорщини та світу. Далі на budapest1.one.
Лідер епохи реформ: заснування євангелічної гімназії
Церкви завжди відігравали важливу роль в освіті, і євангелічна громада Пешта не була винятком. Уже у 1788 році, через рік після заснування приходу, лютерани взялися за освіту своїх дітей, хоча спочатку їх навчав лише кантор.
У першій половині XIX століття школа на площі Сена (нині площа Деака Ференца, Deák tér) стала більш організованою, отримавши структуру середнього навчального закладу. У 1823 році вона офіційно перетворилася на середню школу, що поклало початок історії майбутньої Євангелічної гімназії Фашорі (Budapest Fasori Evangélikus Gimnázium).
Дітей навчали за принципами, розробленими академіком Лайошем Схедіусом (Schedius Lajos), що відображали дух просвітництва. Школа мала таку популярність, що місць для учнів швидко стало не вистачати. У результаті вирішили побудувати для закладу нове приміщення. У 1863–1864 роках на сусідній вулиці Сюто (Sütő utca) зведено нову школу. Ця триповерхова будівля в романтичному стилі збереглася до нині, наразі у ній розташовується Євангелічна середня школа.
Нове приміщення та архітектурна спадщина гімназії
До початку XX століття стрімке зростання населення Будапешта потребувало створення більш просторого навчального комплексу, і завдяки покращенню фінансових можливостей громади це стало можливим. Фонд для будівництва нового приміщення заснували Даніель Глозіус (Glosius Dániel) та його дружина Саролта Артнер (Artner Sarolta). Значну підтримку надало Міністерство релігії та народної освіти. У 1903 році оголосили тендер на проєктування, в якому взяли участь вісім архітекторів, але жоден проєкт не був визнаний придатним.
У результаті до проєктування залучили Саму Печа (Pecz Samu), який уже мав досвід будівництва в неороманському та неоготичному стилях. Після закінчення школи він навчався у Королівському технічному університеті (Budapesti Királyi Műegyetem), у Штутгартському технічному університеті, а потім у Віденській академії образотворчих мистецтв (Akademie der bildenden Künste Wien). Пізніше Печ працював у бюро Фрідєша Шулека (Schulek Frigyes) та Алойза Гаусмана (Hauszmann Alajos).
Архітектору довелося спроєктувати великий комплекс на проспекті Міського парку (Városligeti fasor), який включав школу та церкву. До цього єдина євангелічна церква Пешта знаходилася на площі Деака і була надто малою для зростальної кількості вірян. Будівлю церкви з високою вежею розмістили на куті перетину проспекту Міського парку та вулиці Байза (Bajza utca).
Школа має L-подібне планування, що простягнулося вздовж двох сторін ділянки. Головне крило звернене до лісопосадки, а друге перпендикулярно йде вглиб ділянки, утворюючи просторий двір зі спортивним полем. У задньому крилі розташовано критий спортзал, 18 навчальних класів, 20 приміщень для комор, бібліотеки та учительських, а також квартири для директора та прибиральників. В окремій кімнаті шкільний лікар приймав хворих учнів, а на другому поверсі, на стику крил, розташовувався великий бальний зал для святкових заходів.
Школа та церква об’єднані неороманським стилем фасадів з неоготичними деталями. Вікна навчальної будівлі закриті сегментними арками, входи оформлені воротами з трикутними фронтонами, а над церковними воротами розташоване велике вікно-роза. Верхній поверх бокового фасаду, що виходить на вулицю Байза, освітлюється великими потрійними вікнами зі стрілчастими арками. Вежа церкви завершується загостреним пірамідальним шоломом, дахи школи та церкви перегукуються між собою.
Середньовічний стиль, але геніальні інженерні рішення
Попри яскраво виражений неороманський і неоготичний стиль, будівля Євангелічної гімназії вирізнялася високою сучасністю та унікальними інженерними рішеннями, що забезпечували здоров’я та комфорт учнів. Уже у 1905 році шкільний лікар зазначав у бюлетені:
«У класах використовується система вентиляції для оновлення повітря, яка, з одного боку, видаляє застійне повітря, а з іншого — подає свіже, чисте повітря, попередньо нагріте до кімнатної температури в повітряних камерах. В опалюваному коридорі розташовані вішалки для верхнього одягу, а штучне освітлення забезпечують електричні лампи розжарювання. […] Окрім скребків для бруду та килимків при вході, що запобігають потраплянню бруду та пилу, гладкі, абсолютно безшовні легколиті підлоги в класах та виїмки на підставках для ніг захищають від пилу.»
Інженерні рішення Саму Печа дозволили створити комфортний і безпечний простір, де навчання та фізичне здоров’я учнів поєднувалися з естетикою.
Навчання у новому будинку розпочалося у вересні 1904 року, хоча церемонія відкриття відбулася пізніше — церкву освятили 8 жовтня 1905 року. В інтер’єрі використано кольорові вітражі майстерні Мікша Рота (Róth Miksa), серед яких за вівтарем зображені Христос і чотири євангелісти. Також помітною деталлю стала мозаїка над воротами з образом Христа серед дітей.
Двомануальний орган виготовили на заводі «Angster» в місті Печ (Pécs) у 1906 році, а вівтарний образ «Поклоніння волхвів новонародженому Ісусу» написав Дюла Бенцур (Benczur Gyula) у 1913 році. Мистецтвом були прикрашені не лише внутрішні приміщення: на фасаді внутрішнього двору розташована фреска з сонячними годинниками, створена Деже Кольбером (Kölber Dezső).
Видатні вчителі та учні: формування інтелектуальної еліти
У перші десятиліття XX століття Budapest Fasori Evangélikus Gimnázium залишалася навчальним закладом виключно для хлопців, а викладали тут лише чоловіки. Багато учнів школи згодом стали видатними представниками науки, мистецтва та техніки. Серед них поет XIX століття Шандор Петефі (Petőfi Sándor), який навчався тут у 1833/34 навчальному році, та внучка знаменитого поета Яноша Араня — Пірошка (Piroska Arany).
У XX столітті серед учнів були такі видатні особистості, як фізик Єне Вігнер (Wigner Jenő), математик Янош Нейман (Neumann János), інженер Кальман Кандо (Kandó Kálmán), диригент Антал Дораті (Doráti Antal) та майбутній генеральний директор і президент INTEL у США Ендрю Гроув (András Gróf), які відзначали демократичний дух школи, високий рівень освіти, численні наукові експерименти та яскраве студентське життя.
Вчителі гімназії також вирізнялися професіоналізмом і багатогранністю. Вони не лише викладали предмети, а й активно брали участь у художньому та науковому житті школи. Наприклад, Імре Оппель (Oppel Imre) викладав каліграфію, арифметику, гімнастику та малювання в грецькому стилі та водночас був відомим художником-пейзажистом — його роботи експонувалися в музеї Мючарнок (Műcsarnok) та Національному салоні (Nemzeti Szalon).
Багато педагогів одночасно займалися науковою діяльністю, читали лекції та публікували статті, а деякі з них були обрані членами Угорської академії наук (Magyar Tudományos Akadémia), що додавало престижу навчальному закладу.
Завдяки таким талановитим учителям та видатним учням Євангелічна гімназія Фашорі стала справжньою кузнею інтелектуальної еліти, де формувалося наукове мислення, світогляд та основи майбутніх професій багатьох поколінь.
Відродження та сучасність: гімназія XXI століття
Євангелічна гімназія Фашорі пережила важкі випробування у XX столітті. Під час Другої світової війни будівля кілька разів піддавалася обстрілам, у результаті чого були зруйновані вітражі церкви. З приходом до влади комуністів у 1952 році освітня діяльність у закладі була призупинена. Лише у 1989 році, після зміни режиму, будівлі були повернуті Євангелічній церкві. Під керівництвом історика Габора Гяпая (Gyapjay Gábor) розпочалася реорганізація школи, спрямована на відродження її академічних і культурних традицій.
Окрім відновлення освітньої діяльності, проведено капітальний ремонт будівель. Зокрема, вітражі церкви були відтворені майстром по склу Міклошем Кішшом (Kiss Miklós), що дозволило повернути внутрішньому оздобленню первісну велич.
У 2020-х роках у неороманських стінах гімназії функціонують середня школа для чотирьох- і восьмикласників. У Budapest Fasori Evangélikus Gimnázium і досі зберігаються традиції високого академічного рівня, гуманістичних цінностей та всебічного розвитку особистості. Навчальний заклад продовжує залучати талановитих учнів з усього Будапешта та виховувати майбутніх учених, інженерів, винахідників, художників і мислителів.
Джерела:
- https://pestbuda.hu/cikk/20240902_ahol_vilaghiru_tudosok_pallerozodtak_120_eves_a_fasori_evangelikus_gimnazium
- https://www.arcanum.com/hu/online-kiadvanyok/MuMaTu-a-mult-magyar-tudosai-1/wigner-jeno-68BE/a-fasori-evangelikus-gimnazium-68E2/
- https://www.fasori.hu/iskolankrol/history_of_the_school
- https://www.fasori.hu/iskolankrol/iskolatortenet