Гермін Кароліна Беніцкі, яка більш відома як Палне Вереш, назавжди вписала своє ім’я в історію Будапешта. На честь цієї жінки названі школи та вулиця. Вона була борчинею за жіночі права в XIX столітті, реформаторкою домашньої освіти та педагогинею. Палне Вереш вважала, що жінка, як і чоловік має право на освіту, саморозвиток та самовдосконалення.
Станом на другу половину XIX століття це були революційні погляди, які тоді зустріли відчайдушний супротив консерваторів та людей з патріархальними цінностями. Та все ж прогресивні ідеї Палне Вереш знайшли тоді немало своїх прихильників, пише budapest1.one.
Ранні роки та шлюб
Гермін Кароліна Беніцкі народилася 13 грудня 1815 року у населеному пункті Лазі (сучасна Словаччина) у знатній дворянській родині з давньою історією. Батько дівчини Пал Беніцкі був землевласником та протестантом за віросповіданням, а матір Кароліна Штурманн походила із заможної родини торговців та фабрикантів. У Гермін було ще дві сестри: Марія та Каролін.
На жаль, дівчатка рано осиротіли. Коли Гермін був всього лиш один рік, вона втратила батька, а у віці 15 років – померла її мама.
Осиротілих онуків забрав до себе на виховання їх дід по материнській лінії – Мартон Штурманн. Він був відомим поміщиком та займався виплавкою чавуну. А ще був людиною дуже освіченою та ерудованою: багато читав, займався самоосвітою, цікавився географією, культурою, історією, літературою та мистецтвом. Тож, у великій бібліотеці діда Гермін та її сестрам було, що читати.
А ось любові та тепла дідусь не міг дати своїм онучкам, адже через смерть дружини та дітей, був дещо замкнутим та відстороненим від зовнішнього світу.
Згодом Гермін та двох її сестер забрала до себе в місто Пешт їх тітка по татовій лінії – графиня Даніель Тіхані. Опинившись в Пешті, Гермін почала вивчати угорську мову, продовжила активно читати різні літературні твори, а ще зацікавилася політикою.
У Пешті у віці 24 років Гермін познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, нотаріусом Палом Верешем. У 1839 році вони уклали шлюб та перебралися жити до села Ванярц у повіті Ноград, округу Пасто (за 70 км від Будапешта).
За правилами тогочасної угорської традиції, Гермін взяла не лише прізвище чоловіка, а також і його ім’я. Відтоді вона стала зватися Палне Вереш (до прізвища та ім’я чоловіка додається «не», що означає «дружина»).
У 1841 році у пари народилася донька Сіларда, а через три роки син. Та, на жаль, малюк прожив лише декілька днів, тому подружжя виховувало лише єдину донечку.
Освіта для доньки та поштовх до боротьби
Палне Вереш разом зі своїм чоловіком подбала про те, аби їх єдина донька отримала гідну освіту та хороше виховання. Гермін читала доньці різні книги та самотужки навчала її грамоти. У моменти занять з донечкою до жінки прийшло усвідомлення, що освіта для дівчат в країні на дуже низькому рівні, а також те, що жінки помітно урізані у своїх правах на відміну від чоловіків. Гермін зрозуміла, що освіта для дівчаток має бути покращена на національному рівні.
У 1855 році Палне Вереш перебралася зі своєю донькою до Пешта та підшукала їй хороших вчителів. Жінка і сама любила бути присутньою на заняттях. Так, за її словами, вона намагалася компенсувати те, що не отримала в дитинстві. У Пешті Гермін засмучувало те, що дівчатка не відвідують школи на рівні з хлопчиками. У кращому випадку вони могли отримати лише домашню освіту від гувернантки або вчителів.
Справжнім поштовхом до боротьби за право жінок на гідну освіту в тогочасній Угорщині для Палне Вереш стала промова Імре Мадаха – письменника, поета, драматурга та знайомого родини Вереш. Він заявив, що жінки мають нижчі інтелектуальні здібності, аніж чоловіки.
Ці слова викликали справжню лють у Гермін. Через деякий час газета «A Hon» опублікувала статтю Палне Вереш під назвою «Заклик до жінок». Цей матеріал став своєрідною відповіддю Гермін Імре Мадаху та всім, хто вважав, що жінки мають нижчі інтелектуальні здібності, аніж чоловіки.
Заснування Асоціації жіночої освіти
Стаття Палне Вереш не викликала бажаної реакції в суспільстві, однак її авторка виявилася не з тих, хто так просто готовий здатися. У 1867 році Гермін опублікувала ще одну статтю під назвою «Заохочувальна промова». Як і в попередній статті Палне Вереш зверталася до жінок-аристократок із закликом змінити ситуацію з жіночою освітою. Цього разу її було почуто.
24 травня 1867 року представниці аристократичних кіл зібралися для того, аби обговорити питання покращення освіти для дівчат. Під час загальних установчих зборів Асоціації жіночої освіти Палне Вереш було обрано її президенткою.
Жінки вирішили, що хорошою ідеєю буде відкриття вищої школи для дівчат. Аби реалізувати цей задум вони почали збирати підписи. У свою чергу влада спочатку скептично поставилася до цього задуму, однак після того, як представницям Асоціації жіночої освіти вдалося зібрати 9 тис. підписів, Палне Вереш отримала зелене світло на втілення головної ідеї свого життя.
Заснування школи
Перша школа, яку заснувала Палне Вереш, була відкрита 17 жовтня 1869 року. Для цього Гермін орендувала дві кімнати на тодішній вулиці Ország út. Навчальний план вона розробила сама. Її першими ученицями стали 14 дівчат, однак на момент здачі іспитів в кінці навчального року їх було лише семеро. Половину дівчат з настанням весняного тепла забрали батьки, аргументуючи тим, що польові роботи справа важливіша, аніж науки.
Та попри це з року в рік кількість учениць в школі зростала. Слава про цей навчальний заклад поширилася Францією та Німеччиною. Закордонні гості приїжджали подивитися та перейняти досвід закладу, заснованого Палне Вереш.
Втім, попри славу, школі доводилося переживати фінансові труднощі. Щоб забезпечити функціонування навчального закладу організовувалися концерти, бали, вечори, де збиралися кошти.
Школа, фундаторкою якої була Палне Вереш, була поділена на 11 класів: 4 початкових, 4 середніх та 3 вищих. Навчальна програма старших класів включала в себе угорську мову та літературу, естетику, педагогіку, психологію, логіку, алгебру, геометрію, французьку та німецьку мови, рукоділля, гру на музичних інструментах та інші предмети.
Як бачимо, пані Гермін хотіла, аби молоді дівчата отримували різнобічну освіту, були обізнаними та цікавими особистостями.
У 1890 році Палне Вереш відкрила ще одну жіночу школу на вулиці Зельдфра. Нову школу жінка вирішила звести на честь свого онука Юзефа, який помер у жовтні 1880 року. А 16 травня 1888 року через два роки після смерті чоловіка, Гермін урочисто відкрила будівлю ще однієї школи на тій же вулиці Зельдфра.
До останніх днів свого життя Палне Вереш опікувалася своїми дітищами, цікавилася справами своїх учениць та боролася за розширення освітніх прав для жінок.
Померла ця видатна жінка 28 вересня 1895 року в селі Вачарті, що за 30 кілометрів від Будапешта, у будинку своєї доньки. На честь Палне Вереш була названа одна із центральних вулиць Будапешта, також її ім’я носить початкова школа в селі Ванірц, де вона свого часу жила з чоловіком. Крім цього, відомій борчині за право жінок на освіту був встановлений пам’ятник на площі Єлизавети (Ельжбет) у Будапешті.